сноб
СНОБ, а, ч. Людина, яка беззастережно схиляється перед модами, манерами, смаками - усім, що прийнято в буржуазно-аристократичному середовищі. Коли в сорокових роках після відвідання Москви полум'яний комуніст Анрі Барбюс повернувся в Париж, його з гадючою підступністю пробували атакувати сноби літературно-мистецьких салонів (Рад. Укр., 10. IV 1963, 3); // Людина, яка свої смаки, манери і т. ін. вважає винятковими і ставиться зневажливо до людей з іншими смаками, манерами і т. ін. Нехай це снобів покоробить - Я до землі вклоняюсь вам, - Невтомним, мудрим хліборобам, - Батькам і сестрам, і братам (Гірник, Стартують.., 1963, 13); Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь, А то лиш допотопні сноби Твою поезію приймуть (Рильський, III, 1961, 85).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сноб | сноби |
Родовий | сноба | снобів |
Давальний | снобові, снобу | снобам |
Знахідний | сноба | снобів |
Орудний | снобом | снобами |
Місцевий | на/у снобі, снобові | на/у снобах |
Кличний | снобе | сноби |