снігурка
СНІГУРКА, и, ж. 1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. *У порівн. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (Коцюб., II, 1955, 410).
2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. Весь день прикрашав ялинку. Робив це урочисто, остерігаючись, щоб не розбити якусь блискучу кульку чи снігурку (Мокр., Слід.., 1969, 196).
3. тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною. Ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста, Сава Петрович, снігурки звуться (Головко, II, 1957, 215); Сидячи на підлозі, він прив'язує до валянок старі, почорнілі від іржі снігурки (Ряб., Жайворонки, 1957, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | снігурка | снігурки |
Родовий | снігурки | снігурок |
Давальний | снігурці | снігуркам |
Знахідний | снігурку | снігурки, снігурок |
Орудний | снігуркою | снігурками |
Місцевий | на/у снігурці | на/у снігурках |
Кличний | снігурко | снігурки |