соборний
СОБОРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до собор 1.
^ Соборне уложення - кодекс законів Російської держави періоду феодально-кріпосницького ладу. Собору було запропоновано затвердити новий збірник законів, який дістав назву «Соборного уложення» (Іст. СРСР, І, 1957, 154).
2. Прикм. до собор 3. Сильне враження на Тасю справив один з експонатів соборного музею (Дмит., Розлука, 1957, 34); Золото старих соборних бань сліпуче блищить проти сонця (Собко, Матв. затока, 1962, 4); // Який служить у соборі або функціонує при ньому. Уже перші «роз'яснення» [універсалу].., з такою помпою виголошуваного найбасовитішими соборними протодияконами, примусили задуматись багатьох (Головко, II, 1957, 431); Деякі графіті Софійського собору свідчать, що соборні дяки мали учнів, котрих навчали грамоти (Наука.., 10, 1970, 24); З перших же нот всі його впізнали. Це був перший тенор соборного хору (Смолич, II, 1958, 38); // Який здійснюється, відбувається в соборі, пов'язаний з ним. Він.. теж був зараз тут, на великій соборній відправі (Гончар, II, 1959, 203).
Соборна церква - те саме, що собор 3. Повів [князь] нового гетьмана з старшиною в соборну .. церкву (П. Куліш, Вибр., 1969, 172).
3. заст. Об'єднаний; неподільний.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | соборний | соборна | соборне | соборні |
Родовий | соборного | соборної | соборного | соборних |
Давальний | соборному | соборній | соборному | соборним |
Знахідний | соборний, соборного | соборну | соборне | соборні, соборних |
Орудний | соборним | соборною | соборним | соборними |
Місцевий | на/у соборному, соборнім | на/у соборній | на/у соборному, соборнім | на/у соборних |