совістити
СОВІСТИТИ, іщу, істиш, недок., перех., розм. Картати когось, намагаючись викликати почуття сорому; соромити. Полковник Лобода кілька разів пройшовся серед старшин, совістив козаків і вийшов у коло з промовою (Ле, Наливайко, 1957, 197); Старий батюшка не раз по-всякому совістив Матвія і на вулиці, і коло церкви (Стельмах, Хліб.., 1959, 90).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совіщу | совістимо |
2 особа | совістиш | совістите |
3 особа | совістить | совістять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совіститиму | совіститимемо |
2 особа | совіститимеш | совіститимете |
3 особа | совіститиме | совіститимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | совістив | совістили |
Жіночий рід | совістила | |
Середній рід | совістило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | совістімо | |
2 особа | совісти | совістіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | совістячи | |
Минулий час | совістивши |