соколик
СОКОЛИК, а, ч. 1. Назва деяких невеликих хижих птахів родини соколиних. Над верховіттям дерев цілими зграями носяться кібчики - ці меткі і граціозні корисні соколики (По заповідних місцях.., 1960, 68).
2. Пестл. до сокіл1. Далі став [Трохим] проситись: - Пусти мене, братику, голубчику, соколику! (Кв,-Осн., II, 1956, 416); [Марія Романівна:] То віддайте малюків у дитячий будинок. [Дід Сава:] Нізащо! От - здійсниться моя мрія, повернуся звідти [з космосу] - усиновлю. Замість тих соколиків, що в танках згоріли (Дмит., Дівоча доля, 1960, 54).
3. перев. мн. Пестливе звертання до коней. Льонька Устюжанін стояв на санях на повний зріст. Однією рукою держав віжки, а другою енергійно хльоскав батогом, вигукуючи: - Несіть, соколики, несіть, рідні (Збан., Таємниця.., 1971, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соколик | соколики |
Родовий | соколика | соколиків |
Давальний | соколикові, соколику | соколикам |
Знахідний | соколика | соколиків |
Орудний | соколиком | соколиками |
Місцевий | на/у соколику, соколикові | на/у соколиках |
Кличний | соколику | соколики |