сокольник
СОКОЛЬНИК, а, ч., іст. Той, хто доглядав ловчих птахів, навчав їх і полював з ними. Обслужували мисливські промисли в [феодальних] маєтках [Полісся] спеціальні групи селян (ловці, стрільці,.. сокольники і т. ін.) (Іст. УРСР, І, 1953, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сокольник | сокольники |
Родовий | сокольника | сокольників |
Давальний | сокольникові, сокольнику | сокольникам |
Знахідний | сокольника | сокольників |
Орудний | сокольником | сокольниками |
Місцевий | на/у сокольнику, сокольникові | на/у сокольниках |
Кличний | сокольнику | сокольники |