соколя
СОКОЛЯ, яти, с. 1. Пташа соколиці.
2. Пестл. до сокіл1 2, 3. Ой, на нашій Чорногорі сніги забіліли, Як радянські соколята до нас прилетіли (Коломийки, 1969, 393); - Оце косарі. Оце робота, - удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. - Спасибі, соколята (Тулуб, Людолови, І, 1957, 90); Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: «Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..» Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Тют., Вир, 1964, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | соколя | соколята |
Родовий | соколяти | соколят |
Давальний | соколяті | соколятам |
Знахідний | соколя | соколят |
Орудний | соколям | соколятами |
Місцевий | на/у соколяті | на/у соколятах |
Кличний | соколя | соколята |