сокорити
СОКОРИТИ, рю, риш, недок. 1. тільки 3 ос. Видавати короткі, уривчасті звуки «ко-ко» (про курей). Як літнім ранком зчервоніють хмари Над сонечком, що весело встає, І пан старий, надівши окуляри, Провізію з комори видає,.. Тоді вся дробина клекоче і сокоче, І сокорить, і кахкає, й пищить (П. Куліш, Вибр., 1969, 368); Крізь уранішній сон чув Матвійко, як мати відчинила віконниці, як сокорили за вікном кури (Донч., Пісня.., 1947, 13); - Ко-ко-ко-ко! - сокорить Петька [півень] і дивиться артистові в руки, бо знає, що йому зараз дадуть чогось смачного (Вишня, II, 1956, 325).
2. перен., розм. Говорити швидко, жваво, безугавно. - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка. - Тимко парубок, мо, й гарячий, але роботящий (Тют., Вир, 1964, 97).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сокорю | сокоримо |
2 особа | сокориш | сокорите |
3 особа | сокорить | сокорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сокоритиму | сокоритимемо |
2 особа | сокоритимеш | сокоритимете |
3 особа | сокоритиме | сокоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сокорив | сокорили |
Жіночий рід | сокорила | |
Середній рід | сокорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сокорімо | |
2 особа | сокори | сокоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сокорячи | |
Минулий час | сокоривши |