соловіти
СОЛОВІТИ, ію, ієш, недок., розм. 1. тільки 3 ос. Ставати невиразним, тьмяніти (про очі, погляд). В висок Дареса затопив [Ентелл]: З очей аж іскри полетіли, І очі ясні соловіли, Сердешний об землю упав (Котл., І, 1952, 98); Розливається по жилах [горілка], і червоніє людина, соловіють у неї очі, і голосніше вона балакає (Вишня, І, 1956, 57).
2. Ставати в'ялим, сонним (від утоми, сп'яніння і т. ін.). За кілька хвилин до столу, де соловів Максим, підійшла з шампанським офіціантка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 139).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | соловію | соловіємо |
2 особа | соловієш | соловієте |
3 особа | соловіє | соловіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | соловітиму | соловітимемо |
2 особа | соловітимеш | соловітимете |
3 особа | соловітиме | соловітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | соловів | соловіли |
Жіночий рід | соловіла | |
Середній рід | соловіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | соловіймо | |
2 особа | соловій | соловійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | соловіючи | |
Минулий час | соловівши |