сотворяти
СОТВОРЯТИ, яю, яєш, недок., СОТВОРИТИ, ворю, вориш, док., перех., книжн. 1. Те саме, що створювати. Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, а сотворив їх злий [чорт] (Коцюб., II, 1955, 329); Щось зовсім нового, зовсім відірваного від світу його вражень чоловік ніколи не міг і не може сотворити (Фр., XVI, 1955, 11); Ткаля каже: - Мрія наша, скажу вам, такий килим сотворити, щоб очі вбирав (Ю. Янов., II, 1954, 233).
Перепічку сотворити див. перепічка.
2. Робити, здійснювати що-небудь. Я за ноги Вхопив його та й укинув Максима святого У криницю... Такеє-то Сотворив я, сину! (Шевч., II, 1963, 277); Дякую Вам за гроші і кажу наперед, що я їх Вам ані віддати не годен, ані сотворити щось таке, аби Вам воно стало за ті гроші (Стеф., III, 1954, 234); Як не тебе - твою могилу Я на шляхах війни знайду. І припаду грудьми до неї, І серця кров'ю і теплом.. І нове чудо воскресіння Я, мов месія, сотворю (Дмит., В обіймах.., 1958, 58); // у сполуч. з ім. Здійснювати те, що назване іменником - прямим додатком. Прочане перехрестились і сотворили молитву (П. Куліш, Вибр., 1969, 68); Як тільки циганка сотворила теє ворожбитство, в баби лице почорніло, з рота виступила піна (Тют., Вир, 1964, 16); Як тільки з'явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (Загреб., Диво, 1968, 698).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сотворяю | сотворяємо |
2 особа | сотворяєш | сотворяєте |
3 особа | сотворяє | сотворяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сотворятиму | сотворятимемо |
2 особа | сотворятимеш | сотворятимете |
3 особа | сотворятиме | сотворятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сотворяв | сотворяли |
Жіночий рід | сотворяла | |
Середній рід | сотворяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сотворяймо | |
2 особа | сотворяй | сотворяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сотворяючи | |
Минулий час | сотворявши |