специфічний
СПЕЦИФІЧНИЙ, а, е. 1. Характерний тільки для кого-, чого-небудь, власт. виключно комусь, чомусь; своєрідний. Море бухає, в повітрі вогкість і специфічний дух моря (Коцюб., III, 1956, 131); Мирне співіснування є основою мирного змагання між соціалізмом і капіталізмом у міжнародному масштабі і становить специфічну форму класової боротьби між ними (Програма КПРС, 1961, 52); Переклад на українську мову, скажімо, з російської чи білоруської являє специфічні труднощі, які не завжди легко подолати (Рильський, III, 1956, 130); У них була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Вільде, Сестри.., 1958, 172).
2. спец. Який має особливі властивості, будову, склад. Специфічний білок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | специфічний | специфічна | специфічне | специфічні |
Родовий | специфічного | специфічної | специфічного | специфічних |
Давальний | специфічному | специфічній | специфічному | специфічним |
Знахідний | специфічний, специфічного | специфічну | специфічне | специфічні, специфічних |
Орудний | специфічним | специфічною | специфічним | специфічними |
Місцевий | на/у специфічному, специфічнім | на/у специфічній | на/у специфічному, специфічнім | на/у специфічних |