спирати
СПИРАТИ, аю, аєш, недок., СПЕРТИ і ЗІПЕРТИ, зіпру, зіпреш; мин. ч. спер і зіпер, ла, ло; наказ. сп. зіпри; док., перех. 1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (Стор., І, 1957, 250); // Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися. Заметушились [козаки] і, спираючи один одного, подалися всі до віддушини (Стар., Облога.., 1961, 53); // тільки 3 ос. Здавлюючи, викликати відчуття фізичного болю; утруднювати дихання. Важке зітхання.. давить її, спирає (Мирний, IV, 1955, 83); Запашний дух спирав легені (Горд., Заробітчани, 1949, 29); Дарку сперли якісь болі під грудьми (Вільде, Б'є восьма, 1945, 169).
[Аж] кольки спирають (сперли); [Аж] колька спирає (сперла) кого - хтось відчуває колючий біль у грудях, животі. Його розбира такий сміх, що аж кольки під грудьми спирають (Коцюб., І, 1955, 168); - Я видів, що в мене жінка дуже красна: є з ким у неділю межи люди показатися. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Март., Тв., 1954, 155); Спирає (спирало, сперло) дух (віддих, подих, груди, у грудях і т. ін. ) кому, безос.- важко дихати комусь від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. Від радощів дух спирає у грудях Василевих, серце на хвилину перестає битися (Мирний, IV, 1955, 79); Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його (Гончар, III, 1959, 289); Грицькові аж подих сперло в грудях від раптового здогаду (Головко, II, 1957, 556).
2. Притуляти, опирати для стійкості. Один хиляє свою голову набік до стіни, другий спирає свою на поруччя (Март., Тв., 1954, 212); Вуйко Дорко спер руки на коліна і вдивився в землю (Мак., Вибр., 1954, 29); Олена сидить біля столу, зіперши голову на руки (Собко, Любов, 1935, 37); // перен. Основувати на чому-небудь якісь докази і т. ін.
3. діал. Зупиняти. Сумні літа - їх не сперти (Граб., І, 1959, 348); Річ Посполита не могла сперти своєю силою татар і намагалась не дратувати васалів турецького султана (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
$ Спирати (сперти) вину на кого, діал.- те саме, що Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін. ) вину (див. вина). - Навіщо ти псуєш курей, а вину спираєш на малих звірків? (Укр.. казки, 1951, 72); Спирати дорогу, діал.- не дозволяти їздити, ходити на певних ділянках дороги. - Що робиш, боярине? За що спираєш дорогу? (Фр., VI, 1951, 41).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спираю | спираємо |
2 особа | спираєш | спираєте |
3 особа | спирає | спирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спиратиму | спиратимемо |
2 особа | спиратимеш | спиратимете |
3 особа | спиратиме | спиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спирав | спирали |
Жіночий рід | спирала | |
Середній рід | спирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спираймо | |
2 особа | спирай | спирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спираючи | |
Минулий час | спиравши |