сповага
СПОВАГА, присл., розм. Те саме, що повагом. П'ятірка сивих плотарів Сиділа в тінях яворів, Варили кашу на триніжку, А молодий «козячу ніжку» Смоктав і річ сповага вів (Мал., Звенигора, 1959, 330); Ярема заряджав рушниці і передавав їх Парамонові, а той сповага бив по вершниках (Кочура, Зол. грамота, 1960, 107).