сповиточок
СПОВИТОЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сповиток. Малесенький голосок дзвенить тихенько і любенько над сповитим братиком, що дремле у сповиточку (Вовчок, VI, 1956, 343); І що творилось з дідом Гуком!.. Він марив, жив і снив онуком. Бувало візьме в сповиточок І страшно важно йде селом (Воскр., З перцем!, 1957, 177).
@ З [самого] сповиточка (розм. сповиточку) - з віку немовляти. - Бува й таке, що з сповиточку ласки-добра не знаєш,- вік звікуєш під палкою... (Вовчок, І, 1955, 141); - А ви змалечку рибалите, дідусю? - З самого сповиточку, як тільки ходити навчився (Збан., Мор. чайка, 1959, 69); У (в) сповиточку - у віці немовляти, немовлям. Я свого отця-неньки не знаю; я ще в сповиточку зосталася сиротою (Вовчок, І, 1955, 181); - Їм [дітям] розім'ятись [хочеться], силу показати, а ви плачете над ними, мов над тими, що в сповиточку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сповиточок | сповиточки |
Родовий | сповиточка | сповиточків |
Давальний | сповиточкові, сповиточку | сповиточкам |
Знахідний | сповиточок | сповиточки |
Орудний | сповиточком | сповиточками |
Місцевий | на/у сповиточку | на/у сповиточках |
Кличний | сповиточку | сповиточки |