сполучати
СПОЛУЧАТИ, аю, аєш і рідко СПОЛУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОЛУЧИТИ, лучу, лучиш, док., перех. 1. Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати. Амфіон - розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком,- умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Л. Укр., І, 1951, 445); Сполучити кінці дроту.
2. Змішувати разом що-небудь різнорідне. З ними блукають і ті [філософи], що, подвійну основу признавши, Землю з водою, наприклад, повітря з вогнем сполучають (Зеров, Вибр., 1966, 145); // Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії. Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Вишня, І, 1956, 423); Особливість почерку Нарбута полягає ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 31); Найбільший ефект наука дає тоді, коли вона сполучає далекий пошук з конкретним виходом у практику,.. який впливає на технічний прогрес (Наука.., 3, 1972, 7); // Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним. У нас обов'язки лікаря сполучав старший офіцер (Трубл., II, 1955, 481); Тисячі матерів, які сполучають виховання дітей з роботою на підприємствах і в установах, тепер мають можливість віддавати своїх малят у дитячі ясла та садки (Рад. Укр., 4.I 1962, 4); Стільки широких обов'язків не можна сполучити і врівноважити (Л. Укр., III, 1952, 684); // Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості. Як кожний великий актор, Марко Лукич [Кропивницький] володів секретом сполучати простоту і витонченість (Минуле укр. театру, 1953, 34).
3. чим. Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь. Підлогу галереї устелюють дошками і з двором сполучають одним-двома східцями, розміщеними проти входу в сіни (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14); Сибіряков також рекомендував сполучити каналами Печору з Вичегдою (Видатні вітч. географи.., 1954, 101); // Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку. За місточком, що сполучав нове і старе місто, пряма брукована вулиця розгалужувалася на кілька ламаних вузеньких провулків (М. Ол., Леся, 1960, 31); Чотирикілометровий міст сполучав із континентом Венецію - місто, що, як кажуть поети, нагадує мрію, зіткану із повітря, води, землі і неба (Знання.., 8, 1969, 17); Він живо побіг до телефону.. - Прошу сполучити мене з дирекцією поліції (Фр., IV, 1950, 166).
4. Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати. [Меценат:] Ви не повірите, як я працюю, щоб якось подолати сюю дикість і недовірливість, щоб сполучити в одну родину дві частини люду корінфського - римлян і греків (Л. Укр., III, 1952, 448); // перен. Єднати кого-небудь з кимсь на грунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями і т. ін. Се були ті таємні нитки, що сполучували тих двох жінок, так далеких від себе і суспільним становищем, і традицією (Фр., VІІ, 1951, 31); Часто Пропорцій мені довіряв свою сповідь вогненну: Щира й правдива приязнь нас сполучила обох (Зеров, Вибр., 1966, 334).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сполучаю | сполучаємо |
2 особа | сполучаєш | сполучаєте |
3 особа | сполучає | сполучають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сполучатиму | сполучатимемо |
2 особа | сполучатимеш | сполучатимете |
3 особа | сполучатиме | сполучатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сполучав | сполучали |
Жіночий рід | сполучала | |
Середній рід | сполучало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сполучаймо | |
2 особа | сполучай | сполучайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сполучаючи | |
Минулий час | сполучавши |