споминати
СПОМИНАТИ, аю, аєш, недок., СПОМ'ЯНУТИ і діал. СПІМНУТИ, ну, неш, док., перех. і з спол. що, як, з прийм. про, розм. за, о. 1. Відтворювати в пам'яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін. минулого, відновлювати уявлення про кого-, що-небудь; згадувати. От так-то бідна Маруся, не хотівши й споминати про Василя, тільки об нім однім і думала (Кв.-Осн., II, 1956, 40); Споминали вони якогось чабана Ілька, що своїми піснями приворожив до себе молоду пані (Вас., І, 1959, 133); Спом'янула [Катря], як ми були на вхідчинах у Чайченка, як танцювала в Булаха на весіллі (Вовчок, І, 1955, 215); Чого тільки не згадалось і не передумалось за цей вечір... Данило Васильович навіть спом'янув учительку Степаниду, яка давно вчителювала в Марковому селі (Стельмах, Правда.., 1961, 231); Про минувшість [минуле] ніколи не згадувала [Анна]. Коли спімнув іноді хто про її горе та про померлого судженого її, вона предивно бентежилася (Коб., II, 1956, 254).
@ Не споминайте (не споминай) лихом - те саме, що Не поминайте (не поминай) лихом (див. лихо). [Маруся:] Прощай, чернеча рясо, не споминай лихом ту грішницю, що носила тебе, прости той гріх, що крила єси... (Мирний, V, 1955, 113); Спом'янеш (спом'янете, діал. спімнеш, спімнете) моє слово - уживається як запевнення в тому, що все буде так, як сказано. - Спом'яни моє слово: як будеш ти доброю, ніколи нічим не зобиджу тебе,- він підійшов до неї, пригорнув до себе, і Мар'яна охопила його обома руками (Стельмах, II, 1962, 402); - Спімнете колись моє слово, що я радив вам на добре, але тоді буде запізно (Фр., VII, 1951, 255).
2. Побіжно, випадково називаючи, згадувати кого-, шо-небудь, зауважувати про когось, щось. - Від учорашнього дня і цур йому і пек йому від мене; і не споминай про нього (Кв.-Осн., II, 1956, 206); Хоч усім відомо, що красти гріх і погано, але їм ніхто про цеє не споминає (Коцюб., І, 1955, 462); - Не хотів я довше у нього оставатися, а ще до того боявся, що скоро йому ще раз спімну о паперах, то він возьме та й спалить їх (Фр., II, 1950, 349).
3. рідко. Справляти поминки; поминати. - Прощай, братику,- тихо й чуло шепотів Корж. - Тобі буде краще. Відстраждав ти своє. Годі! Поховаємо тебе, спом'янемо, як брата рідного... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 384).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споминаю | споминаємо |
2 особа | споминаєш | споминаєте |
3 особа | споминає | споминають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споминатиму | споминатимемо |
2 особа | споминатимеш | споминатимете |
3 особа | споминатиме | споминатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | споминав | споминали |
Жіночий рід | споминала | |
Середній рід | споминало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споминаймо | |
2 особа | споминай | споминайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | споминаючи | |
Минулий час | споминавши |