спора
СПОРА, и, ж., біол . 1. Мікроскопічний зародок рослинних організмів (водоростей, грибів, лишайників, мохів, папоротеподібних), який служить для їх розмноження, поширення, а також для збереження виду в несприятливих умовах. Спори грибків можуть зберігатись у грунті, не втрачаючи життєздатності, 5-6 років (Техн. культ., 1956, 31); Спори сажки отруйні для тварин і викликають викидні у корів та свиней (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 131); Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).
2. Оточені щільною оболонкою одноклітинні зародки найпростіших тварин класу споровиків, які служать для поширення виду та його збереження в несприятливих умовах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спора | спори |
Родовий | спори | спор |
Давальний | спорі | спорам |
Знахідний | спору | спори |
Орудний | спорою | спорами |
Місцевий | на/у спорі | на/у спорах |
Кличний | споро | спори |
спорий
СПОРИЙ, а, е. 1. Який іде, здійснюється успішно і швидко (про роботу, діяльність). Де руки і охота, там спора робота (Укр.. присл.., 1963, 273); Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла, Промені, 1951, 87).
2. рідко. Досить великий за розміром, об'ємом. Раз їхав мужик дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах спорий тлумак (Україна.., І, 1960, 282); Із глибини своєї скрині вона видобула спорий рукавець зі срібними талярами (Фр., VIII, 1952, 61); Спора частина Всесвіту перебуває в плазменому [плазмовому] стані (Наука.., 8, 1971, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спорий | спора | споре | спорі |
Родовий | спорого | спорої | спорого | спорих |
Давальний | спорому | спорій | спорому | спорим |
Знахідний | спорий, спорого | спору | споре | спорі, спорих |
Орудний | спорим | спорою | спорим | спорими |
Місцевий | на/у спорому, спорім | на/у спорій | на/у спорому, спорім | на/у спорих |