спостити
СПОСТИТИ, спощу, спостиш, док., розм. Дотриматися посту, не поїсти скоромного певний час. Цілий день не їли й не пили, наче зареклися спостити той день святий і світлий (Барв., Опов.., 1902, 96); - Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді (Н.-Лев., II, 1956, 265).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спощу | спостимо |
2 особа | спостиш | спостите |
3 особа | спостить | спостять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спостив | спостили |
Жіночий рід | спостила | |
Середній рід | спостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спостімо | |
2 особа | спости | спостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спостивши |