спочин
СПОЧИН, у, ч., розм. Те саме, що спочинок. Добраніч вам хоч на хвилину; Ми будем стрижами спочину До перших променів зорі... (Стар., Поет. тв., 1958, 195); Не до спочину в колгоспі - по всій країні йдуть жнива! (Шпорта, Твої літа, 1950, 36).
Без спочину - те саме, що Без спочинку (див. спочинок). Голуб летить і летить без спочину (Шпорта, Мужність, 1951, 43); Він ще не відав, у який бік піде, але знав - йтиме бег спочину все життя (Мушк., Чорний хліб, 1960, 111).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спочин | спочини |
Родовий | спочину | спочинів |
Давальний | спочинові, спочину | спочинам |
Знахідний | спочин | спочини |
Орудний | спочином | спочинами |
Місцевий | на/у спочині | на/у спочинах |
Кличний | спочине | спочини |