справедливець
СПРАВЕДЛИВЕЦЬ, вця, ч . Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об'єктивними фактами. Великий справедливець, він [радянський боєць] власними грудьми захистив народи світу, по яких могутні розбійники мали пройтись потоптом (Гончар, III, 1959, 458); Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто «справедливець» (Наука.., 2, 1972, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | справедливець | справедливці |
Родовий | справедливця | справедливців |
Давальний | справедливцеві, справедливцю | справедливцям |
Знахідний | справедливця | справедливців |
Орудний | справедливцем | справедливцями |
Місцевий | на/у справедливці, справедливцеві | на/у справедливцях |
Кличний | справедливцю | справедливці |