спрагнений
СПРАГНЕНИЙ, а, е, рідко. Спраглий. Спрагнений, з почорнілими, потрісканими губами, бачив [Бронко] склянку джерельної води перед собою, і не вільно йому було хоч би пригубитись до неї (Вільде, III, 1968, 173); Дні - як жар... Спрагненій землі відчиняються раю ворота (У. Кравч., Вибр., 1958, 290); Мої очі, спрагнені світла, не могли відірватися від його [місяця] млявого, але спокійного блиску (Фр., II, 1950, 93).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спрагнений | спрагнена | спрагнене | спрагнені |
Родовий | спрагненого | спрагненої | спрагненого | спрагнених |
Давальний | спрагненому | спрагненій | спрагненому | спрагненим |
Знахідний | спрагнений, спрагненого | спрагнену | спрагнене | спрагнені, спрагнених |
Орудний | спрагненим | спрагненою | спрагненим | спрагненими |
Місцевий | на/у спрагненому, спрагненім | на/у спрагненій | на/у спрагненому, спрагненім | на/у спрагнених |