спразнити
СПРАЗНИТИ, ню, ниш, док., заст. 1. перех. Скасувати. Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Вовчок, VI, 1956, 217).
2. неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи. П'ятницю спостила, неділю спразнила (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спразню | спразнимо |
2 особа | спразниш | спразните |
3 особа | спразнить | спразнять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спразнив | спразнили |
Жіночий рід | спразнила | |
Середній рід | спразнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спразнімо | |
2 особа | спразни | спразніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спразнивши |