співбрат
СПІВБРАТ, а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо. Багато яскравого і дорогого залишилося в душі моїй від знайомства з старшим моїм співбратом по перу [Янкою Купалою] (Тич., III, 1957, 448); Я й синів, і зеленів, - А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (Рильський, Поеми, 1957, 180); Зв'язківці не знали, що їм робити,- збившись докупи, дивились на поквапливу біганину своїх співбратів по зброї (Збан., Сеспель, 1961, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | співбрат | співбрати |
Родовий | співбрата | співбратів |
Давальний | співбратові, співбрату | співбратам |
Знахідний | співбрата | співбратів |
Орудний | співбратом | співбратами |
Місцевий | на/у співбраті, співбратові | на/у співбратах |
Кличний | співбрате | співбрати |