спірант
СПІРАНТ, а, ч., лінгв. Приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення, напр.: в, с, з, х; щілинний (фрикативний) приголосний.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спірант | спіранти |
Родовий | спіранта | спірантів |
Давальний | спірантові, спіранту | спірантам |
Знахідний | спірант | спіранти |
Орудний | спірантом | спірантами |
Місцевий | на/у спіранті | на/у спірантах |
Кличний | спіранте | спіранти |