спітніти
СПІТНІТИ, ію, ієш, док. 1. Укритися потом. В дворі Настя вимішує свиням у цебрі - з цебра пара. Настя спітніла (Вас., III, 1960, 330); Взимку дід Олофір тяжко захворів. Пішов вудити окунів і, доки прорубав ополонку, спітнів (Донч., III, 1956, 107); Василь відчув, що його руки спітніли (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 114); Враз мені стало душно, аж чоло спітніло (Грим., Подробиці.., 1956, 79); // Стати вологим від поту, просякнутися потом. Матроська душа в комбайнера жива, спітніла тільняшка ряба, для хлопця такого і мирні жнива - гаряча нова боротьба (Уп., Вірші.., 1957, 60).
2. тільки 3 ос. Укритися краплями осілої пари; запотіти. Шибки в вікнах спітніли, неначе плакали гіркими сльозами (Н.-Лев., VI, 1966, 348); Кожна бочка опечатана сургучем і позначена крейдою. Стеля і стіни пивниці спітніли (Томч., Жменяки, 1964, 34).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спітнію | спітніємо |
2 особа | спітнієш | спітнієте |
3 особа | спітніє | спітніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спітнів | спітніли |
Жіночий рід | спітніла | |
Середній рід | спітніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спітніймо | |
2 особа | спітній | спітнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спітнівши |