стариня
СТАРИНЯ, і, ж., збірн., заст. Старі люди, старики. Пробігли попри мене насамперед парубки, далі дівчата, потім чоловіки, а ззаду стариня ногами набиває (Фр., III, 1950, 204); Танець докотився до кутків, де кружляла дітвора, і до призьби коло пекарні, де сиділа стариня (Л. Укр., III, 1952, 671); // Батько і мати; батьки. Сходились коло церкви або десь у лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів (Коцюб., II, 1955, 313); Селами рискають посіпаки, б'ють стариню за втікача-сина, знущаються (Хотк., II, 1966, 88); - Я думаю, що стариня буде сьогодні там ночувати.. Коли досі не вернули, то, певно, вже не вернуть (Коб., II, 1956, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стариня | старині |
Родовий | старині | старинь |
Давальний | старині | стариням |
Знахідний | стариню | старині |
Орудний | старинею | старинями |
Місцевий | на/у старині | на/у старинях |
Кличний | старине | старині |