старозавітний
СТАРОЗАВІТНИЙ, а, е. 1. церк. Який згадується в Старому завіті. На чільній дошці [оправи євангелія] зображено новозавітну трійцю, на спідній - старозавітну трійцю (Укр. золотарство.., 1970, 31); Скорчивши й підібгавши під себе ноги, на припічку сидів чоловік, схожий на старозавітного пророка (Кол., Терен.., 1959, 380).
2. перен. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін. - Мабуть, справді, тяжко вам, Любов Яківно, жити з папашею... старозавітний він у вас і - пробачте - черствуватий! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 510).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | старозавітний | старозавітна | старозавітне | старозавітні |
Родовий | старозавітного | старозавітної | старозавітного | старозавітних |
Давальний | старозавітному | старозавітній | старозавітному | старозавітним |
Знахідний | старозавітний, старозавітного | старозавітну | старозавітне | старозавітні, старозавітних |
Орудний | старозавітним | старозавітною | старозавітним | старозавітними |
Місцевий | на/у старозавітному, старозавітнім | на/у старозавітній | на/у старозавітному, старозавітнім | на/у старозавітних |