ствердний
СТВЕРДНИЙ, а, е. 1. Який виражає згоду з чим-небудь, який підтверджує що-небудь. Великий геній Леніна знав наперед про ці селянські думки, коли говорив про сто тисяч тракторів, про те, що селянин скаже своє ствердне слово: я за комунію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 325).
2. спец. Який містить в собі підтвердження або певне твердження. Судження може бути ствердним або заперечним (Логіка, 1953, 49); Висновки експертів можна підрозділити на категоричні (ствердні чи негативні), в яких експерт стверджує наявність або відсутність тотожності, і вірогідні, або гадані (ствердні чи негативні) (Рад. право, 4, 1960, 106); Ствердна частка.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ствердний | ствердна | ствердне | ствердні |
Родовий | ствердного | ствердної | ствердного | ствердних |
Давальний | ствердному | ствердній | ствердному | ствердним |
Знахідний | ствердний, ствердного | ствердну | ствердне | ствердні, ствердних |
Орудний | ствердним | ствердною | ствердним | ствердними |
Місцевий | на/у ствердному, стверднім | на/у ствердній | на/у ствердному, стверднім | на/у ствердних |