стидка
СТИДКА, -ої, ж. Див. стидкий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стидка | стидкі |
Родовий | стидкої | стидких |
Давальний | стидкій | стидким |
Знахідний | стидку | стидких |
Орудний | стидкою | стидкими |
Місцевий | на/у стидкій | на/у стидких |
Кличний | стидка | стидкі |
стидкий
СТИДКИЙ, а, е. 1. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний. [Принцеса:] Лицарю, я дякую тобі за стидкі речі, - тепер мені тебе не трудно кинуть (Л. Укр., II, 1951, 219).
2. Який заслуговує осуду; який не має стида; безсоромний. В мене думка не така, Щоб пішла я за Стецька, Стецько стидкий, Стецько бридкий! (Пісні та романси.., II, 1956, 17); - Нехай я і стидкий, і бридкий, і усякий; а ти таки так зроби, щоб вона мене полюбила та щоб за мене заміж пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 191); // у знач. ім. стидкий, кого, ч.; стидка, кої, ж. Безсоромна людина. Широкая та вулиця, Та ще й подалася, сидить стидка з своїм милим Та ще й обнялася! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 260); - Вона [удова] усім рівно очима світить, як тобі... Покинь, забудь стидку! (Вовчок, І, 1955, 220); // Який виражає чию-небудь безсоромність. Стидкі вдень її очі тепер сховалися й не бентежили хлопця (Загреб., Диво, 1968, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стидкий | стидка | стидке | стидкі |
Родовий | стидкого | стидкої | стидкого | стидких |
Давальний | стидкому | стидкій | стидкому | стидким |
Знахідний | стидкий, стидкого | стидку | стидке | стидкі, стидких |
Орудний | стидким | стидкою | стидким | стидкими |
Місцевий | на/у стидкому, стидкім | на/у стидкій | на/у стидкому, стидкім | на/у стидких |