стогнання
СТОГНАННЯ, я, с. Дія за знач. стогнати і звуки, утворювані цією дією. Чути було важке, болюче стогнання (Фр., I, 1955, 268); На бойовищі конали недобиті, але їх стогнання ніхто не слухав (Мак., Вибр., 1956, 507); Проїздили вози, наладновані кабанами, які.. з покірним стогнанням сподівалися смерті (Коцюб., II, 1955, 361); Вітер весняний.. Це легіт для тебе, мені ж він доносить Мужицькі стогнання (Крим., Вибр., 1965, 73)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стогнання | стогнання |
Родовий | стогнання | стогнань |
Давальний | стогнанню | стогнанням |
Знахідний | стогнання | стогнання |
Орудний | стогнанням | стогнаннями |
Місцевий | на/у стогнанні | на/у стогнаннях |
Кличний | стогнання | стогнання |