стоїцизм
СТОЇЦИЗМ, у, ч . 1. Напрям у античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм),.. в доброчесності (стоїцизм), інші - в пізнанні світу, служінні людям (Наука.., 11, 1972, 25).
2. перен. Стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, здатність протистояти спокусам. Коли професорів гнів падає раптом і на нього, подає [Ляховський] усім приклад мовчазного стоїцизму (Шовк., Людина.., 1962, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стоїцизм | стоїцизми |
Родовий | стоїцизму | стоїцизмів |
Давальний | стоїцизмові, стоїцизму | стоїцизмам |
Знахідний | стоїцизм | стоїцизми |
Орудний | стоїцизмом | стоїцизмами |
Місцевий | на/у стоїцизмі | на/у стоїцизмах |
Кличний | стоїцизме | стоїцизми |