страхопуд
СТРАХОПУД, а, ч., розм . 1. Те саме, що опудало 1. Якби-то оце зерно та втроє родило, щоб на одному стеблі три колоски. А то заволочиш, і жайворонки та горобці видзьобають. Нема з чого й страхопуда поставити (Ірчан, II, 1958, 83).
2. перен. Людина або тварина, що має потворний зовнішній вигляд. * У порівн. Жучок [хлопець] був як страхопуд. Довгі-предовгі штани нижче кісток, всі у латках, у землю вроблені (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 56); // Те саме, що страховище 1. Надворі щораз темніше, Михась добачає тут і там ніби зайців, ніби якихось страхопудів - аж мурашки йдуть йому поза плечі (Мак., Вибр., 1954, 96).
3. рідко. Те саме, що боягуз. [Конон:] У мене все всередині затремтіло!.. [Фіона:] Невже ти такий страхопуд? (Кроп., II, 1958, 503); - Не давайте підмоги контрреволюції! - Заганяй паровоз у депо, гаси топку або злазь, коли страхопуд, ми й самі за тебе розпорядимося..! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 67); // Ляклива тварина. Із-під сухого куща буркуну вихопився заєць... Коні з остраху стрепенулися, сторожко підняли вуха, захропли й сіпнули вбік. - Вйо! Страхопуди! - з докором обзивається батько (Літ. Укр., 11.VI 1968, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | страхопуд | страхопуди |
Родовий | страхопуда | страхопудів |
Давальний | страхопудові, страхопуду | страхопудам |
Знахідний | страхопуда | страхопудів |
Орудний | страхопудом | страхопудами |
Місцевий | на/у страхопуді | на/у страхопудах |
Кличний | страхопуде | страхопуди |