страхота
СТРАХОТА, и, ж., розм. Те, що викликає страх, жах. Опівночі була велика страхота: кругом хати загув страшенний вітер; на горищі ревіло і тріщало, неначе дах зривало з хати (Стор., І, 1957, 352); Гаряче. «Студи, - каже коваль, - дураче!» Ех, брат, у такій страхоті хіба й не одурієш - забудеш, як його й студити (Головко, II, 1957, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | страхота | страхоти |
Родовий | страхоти | страхот |
Давальний | страхоті | страхотам |
Знахідний | страхоту | страхоти |
Орудний | страхотою | страхотами |
Місцевий | на/у страхоті | на/у страхотах |
Кличний | страхото | страхоти |