стригольник
СТРИГОЛЬНИК, -а, ч. Див. стригольники.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стригольник | стригольники |
Родовий | стригольника | стригольників |
Давальний | стригольникові, стригольнику | стригольникам |
Знахідний | стригольника | стригольників |
Орудний | стригольником | стригольниками |
Місцевий | на/у стригольнику, стригольникові | на/у стригольниках |
Кличний | стригольнику | стригольники |