строковик
СТРОКОВИК, а, ч., дорев. Те саме, що строкар. - Куди ж це він зібрався? На заробітки стройовиком у далекі краї? (Цюпа, Краяни, 1971, 35); - Знавці наші підрахували, нібито для економії жива каховська «машина» [заробітчани] поки що вигідніша за фабричну. - Ще б пак це вигідніша... Доброго строковика, Савко, нічим не заміниш... (Гончар, І, 1959, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | строковик | строковики |
Родовий | строковика | строковиків |
Давальний | строковикові, строковику | строковикам |
Знахідний | строковика | строковиків |
Орудний | строковиком | строковиками |
Місцевий | на/у строковику, строковикові | на/у строковиках |
Кличний | строковику | строковики |