струджений
СТРУДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до струдити. * Образно. Завітала зима стара, біла бабуся, щоби струджену, змучену пекучим сонцем і знесилену літом землю заколисати до відпочинку (Кобр., Вибр., 1954, 182).
2. у знач. прикм. Виснажений, стомлений тяжкою працею. Сам він був такий струджений, мав ноги, вкриті глибокими ранами, бо робив біля погрузки дерева і увесь час стояв у воді (Турч., Зорі.., 1950, 350); Зажурено подивилась [Тиснянчиха] на струджені свої руки (Скл., Карпати, II, 1954, 113); * Образно. Він знав, що ніколи так не відчуєш смаку печеної картоплі, як серед осіннього поля, після струдженого дня, в запахах свіжої ріллі та вогких, прілих бур'янів на стерні (Коп., Навколо полум'я, 1961, 214).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | струджений | струджена | струджене | струджені |
Родовий | струдженого | струдженої | струдженого | струджених |
Давальний | струдженому | струдженій | струдженому | струдженим |
Знахідний | струджений, струдженого | струджену | струджене | струджені, струджених |
Орудний | струдженим | струдженою | струдженим | струдженими |
Місцевий | на/у струдженому, струдженім | на/у струдженій | на/у струдженому, струдженім | на/у струджених |