студити
СТУДИТИ, студжу, студиш, недок., розм . 1. перех. і без додатка. Робити що-небудь холодним або холоднішим; охолоджувати, остуджувати. Вогонь палить, вода студить (Укр.. присл.., 1963, 245); Мела хуртовина, сніг падав за комір, холодними струмками студив обличчя, але Сергій цього не помічав (Гур., Друзі.., 1959, 175); Ми роззулись і пішли берегом босі, хоча ночі стояли холодні і ноги студила колюча світанкова роса (Мур., Бук. повість, 1959, 25); В квітні ще не раз північні вітри з морозами студили землю (Горд., Дівчина.., 1954, 19); // перех. Дмухаючи на гарячу страву, робити її холоднішою. Отець Артемій.. налив з стакана в мисочку чаю і почав похапцем студити (Н.-Лев., IV, 1956, 46); Студить юшку в ложці Іван, і витягнуті трубкою губи ворушать цурпалками коротких вусів (Стельмах, На.. землі, 1949, 148); // неперех. Дути на руки для їх зігрівання. Кожне у руки студе, бо хоче їх нагріти (Укр.. присл.., 1963, 138); // неперех. Дути, віяти (про вітер). Із степу не переставав студити холодний вітер (Епік, Тв., 1958, 113); Починав падати різкий дощ, студив.. морський вітер (Мик., II, 1957, 217).
2. перех. Сильно морозити, трусити. Вдень було нудно. Студила пропасниця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 319).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | студжу | студимо |
2 особа | студиш | студите |
3 особа | студить | студять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | студитиму | студитимемо |
2 особа | студитимеш | студитимете |
3 особа | студитиме | студитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | студив | студили |
Жіночий рід | студила | |
Середній рід | студило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | студімо | |
2 особа | студи | студіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | студячи | |
Минулий час | студивши |