стухати
СТУХАТИ, ає, недок., СТУХНУТИ, не; мин. ч. стух, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, світитися; гаснути. Увесь день не стухав вогонь у хижі (Скл., Святослав, 1959, 81); Над Одесою стухали заграви (Кучер, Чорноморці, 1948, 141); Все кругом ущухло, Люд поснув давно... Край села не стухло Світлечко одно (Граб., І, 1959, 311); // безос. Крутінь іскрутивши, вкинула [мати] в піч, де вже стухло було (Тич., І, 1957, 260).
2. Ставати меншим ступенем, силою свого вияву; спадати. Вже надвечір, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною (Стор., І, 1957, 144); Сонце схилялось.., проте спека не стухала (Баш, Надія, 1960, 155); Іскрою запалало в очах якесь бажання й стухло (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 145).
3. Ставати меншим обсягом, величиною (про опухлу частину тіла); відтухати. Серце її обливалося кров'ю, очі не стухали від сліз (Л. Янов., І, 1959, 365); В неї нагнало око, як куряче яйце. Око стухло, але од того часу вона осліпла на праве око (Н.-Лев., II, 1956, 365); Нога трохи стухла, але ще була червона на місці зарубцьованої рани й пашіла вогнем (Кучер, Голод, 1961, 238); // жарт. Те саме, що худнути. Поки багатий стухне, то убогий опухне (Укр.. присл.., 1963, 117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стухаю | стухаємо |
2 особа | стухаєш | стухаєте |
3 особа | стухає | стухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стухатиму | стухатимемо |
2 особа | стухатимеш | стухатимете |
3 особа | стухатиме | стухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стухав | стухали |
Жіночий рід | стухала | |
Середній рід | стухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стухаймо | |
2 особа | стухай | стухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стухаючи | |
Минулий час | стухавши |