стьобальник
СТЬОБАЛЬНИК, а, ч., спец. Робітник, що займається стьобанням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стьобальник | стьобальники |
Родовий | стьобальника | стьобальників |
Давальний | стьобальникові, стьобальнику | стьобальникам |
Знахідний | стьобальника | стьобальників |
Орудний | стьобальником | стьобальниками |
Місцевий | на/у стьобальнику, стьобальникові | на/у стьобальниках |
Кличний | стьобальнику | стьобальники |