субстантивуватися
СУБСТАНТИВУВАТИСЯ, ується, недок. і док., лінгв. Переходити в іменник (про слово іншої граматичної категорії). У певних випадках уживання прикметник перестає виражати ознаку предмета, набуває предметного значення і переходить до розряду іменників, тобто субстантивується (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 230).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | субстантивуюся | субстантивуємося |
2 особа | субстантивуєшся | субстантивуєтеся |
3 особа | субстантивується | субстантивуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | субстантивуватимуся | субстантивуватимемося |
2 особа | субстантивуватимешся | субстантивуватиметеся |
3 особа | субстантивуватиметься | субстантивуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | субстантивувався | субстантивувалися |
Жіночий рід | субстантивувалася | |
Середній рід | субстантивувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | субстантивуймося | |
2 особа | субстантивуйся | субстантивуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | субстантивуючись | |
Минулий час | субстантивувавшись |