судимість
СУДИМІСТЬ, мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Народними суддями і народними засідателями не можуть бути обрані особи, які мають судимість (Рад. суд охороняє права.., 1964, 28); - Я заплямований. На мені судимість... (Кучер, Трудна любов, 1960, 584).
Зняти судимість - перестати враховувати засудження в минулому. - Він як дізнається, обов'язково мене розшукає, зніме судимість, і ми тоді по-новому заживем (Гончар, Тронка, 1963, 322).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | судимість | судимості |
Родовий | судимості, судимости | судимостей |
Давальний | судимості | судимостям |
Знахідний | судимість | судимості |
Орудний | судимістю | судимостями |
Місцевий | на/у судимості | на/у судимостях |
Кличний | судимосте | судимості |