супротилежний
СУПРОТИЛЕЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що протилежний. На супротилежному згір'ю [згір'ї], поміж грядками, з'явилася висока жіноча постать (Крим., Вибр., 1965, 357); Психологія християн і перших, і середньовічних, і новітніх завжди основувалась на двох супротилежних принципах: етичному і теологічному (Л. Укр., VIII, 1965, 240).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | супротилежний | супротилежна | супротилежне | супротилежні |
Родовий | супротилежного | супротилежної | супротилежного | супротилежних |
Давальний | супротилежному | супротилежній | супротилежному | супротилежним |
Знахідний | супротилежний, супротилежного | супротилежну | супротилежне | супротилежні, супротилежних |
Орудний | супротилежним | супротилежною | супротилежним | супротилежними |
Місцевий | на/у супротилежному, супротилежнім | на/у супротилежній | на/у супротилежному, супротилежнім | на/у супротилежних |