сурдут
СУРДУТ, а, ч., заст. Сюртук. Гордій скинув сурдута, вдяг легшу одежу (Гр., II, 1963, 42); Щепкін зняв сірий сурдут і залишився в самій оксамитовій чорній жилетці (Полт., Повість.., 1960, 506); * Образно. Буржуа не має рідного краю. Йому все одно, де торгувати, якою мовою писати вексель, а його інтернаціональний сурдут однаково продається і в Лондоні, і в Брюсселі (Хотк., І, 1966, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сурдут | сурдути |
Родовий | сурдута | сурдутів |
Давальний | сурдутові, сурдуту | сурдутам |
Знахідний | сурдут | сурдути |
Орудний | сурдутом | сурдутами |
Місцевий | на/у сурдуті | на/у сурдутах |
Кличний | сурдуте | сурдути |