сутуж
СУТУЖ, і, ж., рідко. Те саме, що скрута. Купив їх Ладим ще до революції за чотири пуди білокорої пшениці, і яка сутуж не приходила - дошки він беріг пильніше за свою бороду (Кучер, Пов. і опов., 1949, 243); // на кого - що. Брак, недостатня кількість кого-, чого-небудь; нестача. Помираючи, старий Сахно казав до своїх синів: - Сутуж тепер і на землю і на гроші. Сутуж, діти. Оце, що маю, візьміть та приробляйте (Мик., II, 1957, 75); - Тепер скрізь, чоловіче, сутуж на копійку: бідніє і земля, і панство (Стельмах, І, 1962, 191); - А чого ви, Килино, не налагодите своє особисте життя? - А з ким його налагоджу? Хіба не знаєте, який у нас сутуж на мужиків? (Мокр., Слід.., 1969, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сутуж | сутужі |
Родовий | сутужі | сутужей |
Давальний | сутужі | сутужам |
Знахідний | сутуж | сутужі |
Орудний | сутужжю | сутужами |
Місцевий | на/у сутужі | на/у сутужах |
Кличний | сутуже | сутужі |