суччя
СУЧЧЯ, я, с . 1. Збірн. до сучок 2. Зсередини шашіль виточув гниле суччя [у деревині] (Мирний, III, 1954, 23); На камені гірському стоїть вона [сосна]..: викривлений стан, товсте суччя і зламаний вершок (Ю. Янов., II, 1958, 126).
2. Те саме, що хмиз. - А побила б тебе божа сила, як мені жили позсотувало! Вже собі й суччя на ватерку не врубаю (Круш., Буденний хліб.., 1960, 169); Як не хотілося Василькові побігти до лісу за суччям, та поки що стримувався (Турч., Зорі.., 1950, 149); Дерева стояли мертві, чорні від сажі та кіптяви. Тільки на землі ще палало суччя, догоряла трава та окремі кущі (Збан., Крил. гонець, 1953, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | суччя | |
Родовий | суччя | |
Давальний | суччю | |
Знахідний | суччя | |
Орудний | суччям | |
Місцевий | на/у суччі | |
Кличний | суччя |