сідлати
СІДЛАТИ, аю, аєш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (Укр.. присл.., 1955, 205); У неділю вранці Брат коня сідлає (Рудан., Тв., 1959, 73); Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698); Сідлать коня! Гей, у погоню швидше! (Рильський, II, 1960, 22); // перен., розм. Підкоряти когось собі. Великі злодії сідлають праці люд, Аж поки злива маси не розбудить (Еллан, І, 1958, 255).
@ Сідлати свого коня (коника), рідко - те саме, що Сідати (сісти) на свого коника (див. коник). - Добре, що є біля чого товктися.. - Та що там доброго? Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця, - сідлає дядечко свого незмінного коня (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 12).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сідлаю | сідлаємо |
2 особа | сідлаєш | сідлаєте |
3 особа | сідлає | сідлають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сідлатиму | сідлатимемо |
2 особа | сідлатимеш | сідлатимете |
3 особа | сідлатиме | сідлатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сідлав | сідлали |
Жіночий рід | сідлала | |
Середній рід | сідлало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сідлаймо | |
2 особа | сідлай | сідлайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сідлаючи | |
Минулий час | сідлавши |