сількор
СІЛЬКОР, а, ч. Скорочення: сільський кореспондент. - Яременко вважається передовим бригадиром,- зауважив Діденко.- Так, так. До того ж, це ж наш сількор,- пригадав редактор (Автом., В. Кошик, 1954, 7); - Люди вже гомонять: син сількор, людей до колективу підбиває, а батько з матір'ю вдома (Довж., І, 1958, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сількор | сількори |
Родовий | сількора | сількорів |
Давальний | сількорові, сількору | сількорам |
Знахідний | сількора | сількорів |
Орудний | сількором | сількорами |
Місцевий | на/у сількорі, сількорові | на/у сількорах |
Кличний | сількоре | сількори |