сільниця
СІЛЬНИЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Янов., Мир, 1956, 29); Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (Укр. страви, 1957, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сільниця | сільниці |
Родовий | сільниці | сільниць |
Давальний | сільниці | сільницям |
Знахідний | сільницю | сільниці |
Орудний | сільницею | сільницями |
Місцевий | на/у сільниці | на/у сільницях |
Кличний | сільнице | сільниці |