сірячина
СІРЯЧИНА, и, ж. 1. розм. Те саме, що сіряк 1. Тільки тепер скинула очима, що усі ж то в синіх жупанах,., а мій - у такий день у сірячині (Барв., Опов.., 1902, 66); // Благенький, поношений сіряк. Вид палений, потріскані руки, Сірячина на плечах в латках (Стар., Вибр., 1959, 93).
2. Домоткане грубе нефарбоване сукно. Міська біднота і особливо передміщани [Дрогобича].., як правило, носили одяг дуже близький до вбрання селян: сіряки з грубої вовняної тканини (сірячини) (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 93).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сірячина | сірячини |
Родовий | сірячини | сірячин |
Давальний | сірячині | сірячинам |
Знахідний | сірячину | сірячини |
Орудний | сірячиною | сірячинами |
Місцевий | на/у сірячині | на/у сірячинах |
Кличний | сірячино | сірячини |