таврований
ТАВРОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до таврувати. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинську вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани... (Мал., Народження.., 1939, 6); // тавровано, безос. присудк. сл. Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу (Коцюб., І, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Який мав на собі тавро. Таврований жовнірський кінь водив вухами, щулив їх за кожним рухом чужих йому людей (Ле, Наливайко, 1957, 300); - За що ж вас мусили скарати? - спитав Сагайдачний строкату купку стратенців, де татари і вільновідпущені стояли всуміш з таврованими галерниками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | таврований | таврована | тавроване | тавровані |
Родовий | таврованого | таврованої | таврованого | таврованих |
Давальний | таврованому | таврованій | таврованому | таврованим |
Знахідний | таврований, таврованого | тавровану | тавроване | тавровані, таврованих |
Орудний | таврованим | таврованою | таврованим | таврованими |
Місцевий | на/у таврованому, таврованім | на/у таврованій | на/у таврованому, таврованім | на/у таврованих |